Галя чекала на свою подругу, яка їздила в їхнє старе село. Вони разом із Зіною поїхали звідти ще молодими 20-річними дівчатами, 30 років минуло. Батьки у подруг пили, тому вони вирішили, що краще поїхати до міста та розпочати нове життя. Коли Зіна приїхала, вона була просто в захваті: – Так усе змінилося. Знайомих практично не лишилося. Натомість брата твого бачила, він у батьківському домі живе. Пити давно кинув і тобі велике привітання передавав. Потім Зіна почала розповідати їхнім подругам, хто за кого заміж вийшов і як живе. Але в Галі з голови не виходив її брат. Вони не бачилися ще з похорону батьків, адже він про неї пам’ятає, нормальний спосіб життя став вести.
Вирішила Галя, що теж хоче поїхати до себе на батьківщину. Коли вона приїхала, то серце так стислося, всі спогади юних років промайнули в голові. Вона повільно йшла до будинку і раптом її хтось покликав. Галя обернулася і очам не повірила, то був Вадим. Він був першим kоханням Галі, зустрічалися ще зі школи. Але потім Галя поїхала до міста, а Вадим залишився працювати у селі. Він одружився, сини наро дилися. Галя міцно обнялася з Вадимом, він практично не змінився, тільки волосся посивіло.
Вадим доnоміг донести Галі пакети до будинку, а дорогою розповів, що дружини його вже два роки як не стало . Жили вони не добре, сварилися постійно. Терпіли одне одного лише через дітей. Галя розповіла, що сама незаміжня, так і не змогла того самого знайти. А далі Галя зустрілася із братом. Він дуже постарів, але був так радий бачити сестру, навіть сльозу проронив. Вони увійшли до будинку, звичайно, не вистачало жіночої руки, хоч і було чисто. Брат відразу почав накривати на стіл. Галі так добре і спокійно стало вдома. А наступного дня Вадим знову прийшов, тепер уже з букетом польових ромашок. Погуляти біля річки покликав. Брат вдоволено усміхнувся, сказав, що недаремно Галя повернулася, тут на своїй землі вона знайде своє щастя.