Таня була дуже незадоволена вчинком чоловіка. Той вирішив перевезти свою стареньку матір із села до себе. Однак, хоч і бурчала, але суперечити чоловікові не посміла. Ольга Захарівна одразу відчула холодне ставлення невістки, розуміла, що завдає зайвого клопоту сімейству сина, але жити сама в селі вже не могла… Якось Ніна, онука Ольги Захарівни, розглядала журнал із гарними сукнями та кофтами. – Яка краса! – вголос промовила вона. – А давай я тобі таку ж пошию, – запропонувала бабуся. Обновка від бабусі викликала фурор серед однокласників Ніни.
Потім бабуся зв’язала для онуки кофту. – Бабусю, навчиш мене шити і в’язати? – Навчу… Таня готувала на кухні, коли туди прийшла свекруха. – Давай я тобі доnоможу, – сказала вона невістці. – Дякую, я сама впораюсь. – Давай для внучки пиріжків напечемо, – запропонувала свекруха. Ніна, що повернулася зі школи, побачила, як мама з бабусею п’ють чай, а перед ними гора пиріжків. – Танюша, через тиждень у тебе День Народ ження. Давай я візьму з тебе мірки і пошию тобі сукню. Подарунок вийшов чудовим. – А квіти Ніна зв’язала гачком сама. Вона в тебе розумниця! Наступного дня Тетяна вийшла на роботу пошитою свекрухою та дочкою сукню. – Шикарна сукня!
– оцінила начальниця. – Ручна робота? – Так. Сукню пошила свекруху, а квіти вишивала дочка. – А чи можна мені замовити сукню? Я заплачу. – Я поцікавлюся у Ольги Захарівни… Свекруха погодилася. Потім замовлень побільшало. У сім’ї з’явився додатковий дохід. Ніна доnомагала бабусі і переймала в неї майстерність. – Танюша, брат куnив собі чотирикімнатну квартиру. Тепер він має багато місця і хоче забрати маму до себе, — сказав одного разу чоловік. – Бач, чого надумали! Літню жінку туди-сюди возити. Нікуди вона не поїде, так і скажи своєму братові! До речі, ми з Ольгою Захарівною задумали спекти твої улюблені пиріжки. Так що не відволікай нас дрібницями…