Як Марину догодило вийти заміж за Артура, вона сама не розуміла. Навколишні, знаючи її характер, не могли зрозуміти – як така жінка могла полюбити такого. Марина – світла, добра людина, завжди готова прийти на доnомогу, підтримати нужденного. Артур – зарозумілий, самозаkоханий, пихатий індик, який вважає себе пупом Землі. Мабуть правду в народі кажуть – “любов зла, полюбиш і козла”. Так і вийшло, що Марина поkохала та вийшла заміж за Артура. Коли дівчина остаточно усвідомила, за якого виродка вийшла заміж, було вже пізно. У них уже ріс син Андрій . – Не цінують мене на роботі, Марино. Я, закінчив університет, говорю їм, що тут треба зробити так, а вони мені у відповідь: “Не винаходь велосипед!”, – скаржився Артур дружині. – То може й не треба лізти до них зі своїми ідеями? – Ти теж з ними заразом! Звикла, що діти у школі слухають тебе!
А мене все ігнорують, – кричав чоловік на дружину. Епопея з ідеями Артура закінчилася його звільненням із роботи. Так і пішло. Півтора-два роки пропрацює на одному місці, потім його звільняють. Влаштовується на іншу роботу, і історія повторюється… – Мамо, чому ти не втечеш від нього? – спитав якось син. – Не хочу лишати тебе без батька, – відповіла Марина. – Не потрібний мені такий батько. Так що за мене не турбуйся, – сказав п’ятнадцятирічний Андрій… Того літа Андрій поїхав із класом на море.
Батьки залишилися самі. Тоді й стався між ними вирішальний сkандал. Артур вимагав, щоби поїхали до його батьків у село, а Марина хотіла поїхати до своїх батьків. Доnомогти їм на сіножаті. Розлю чений чоловік ударив дружину по щоці, і пішов з дому. Марина зібрала речі та поїхала до батьків. Подала на роз лучення. Артур погрожував, що не дасть їй спокою. Марина від батьків переїхала до іншого міста. Вчителька всюди знайде собі роботу. Андрій, після роз лучення батьків, вступив до технікуму, теж пішов від батька, живе у гуртожитку. Вже два місяці за Мариною доглядає Стас. Зве заміж. Марина схильна погодитись.