Ми з дружиною ніяк не могли зрозуміти нашу доньку Діану. Вона добре закінчила університет, але так нікуди і не влаштувалася працювати. І не тому, що її нікуди не беруть, а просто не хочеться. Після закінчення університету вона познайомилася з Ігорем. Він виявився дуже гарною людиною. У Ігоря свій біз нес, він досить забезпечений, має свій великий заміський будинок. Донька одразу за Ігоря заміж вийшла. Тепер сидить у цьому будинку, у них навіть слуга є. А сама донька нічого не робить.
Ми з дружиною стали їй про онуків натякати, але Діана нічого й чути не хоче, сказала, що ми не дочекаємося онуків. Так воно і сталося. Моя дружина тяжко захво ріла, ліkарі були безсилі. Так її не стало за кілька місяців хво роби. Я дуже тяжко переживав таку траrедію. Діана приїжджала до мене з Ігорем. Намагалися вони мене повернути до життя, але мені нічого не потрібно було без моєї дружини. Тоді Ігор запропонував до них переїхати. Сказали, що будинок великий, всім місця вистачить, ніхто не заважатиме нікому. Я погодився. Тільки невдовзі мені і там стало дуже сумно та самотньо.
Хотілося чути дитячий сміх і тупіт ніжок онуків, тільки з Діаною цю тему було піднімати марно. А потім сталося ще одне нещастя . Двоюрідна сестра Діани, моя племінниця, потрапила в ава рію. Її не стало на місці, зате залишилася донечка, дівчинці 5 років. Родичі забрати до себе не можуть, дівчинку хочуть направити до дитячого будинkу. Я почав благати Діану оформити на себе опікунство, сказав, що я сам доглядатиму дитину, тим більше вона не чужа, наша племінниця. Донька з Ігорем погодилися. З того часу, як у нас вдома з’явилася дитина. сама Діана стала замислюватися про свою дитину, тож почала готуватися до ваrітності.