Усі подружки збиралися у Маші у домі. У неї була велика радість, нарешті її чоловік Боря пішов до іншої жінки. Тепер настала справжня свобода. А то набридло, що Боря постійно Машу принижував, самооцінка падала. Боря міг не розмовляти з Машею, якщо йому nоганий сон наснився або настрою не було. А Маша повин на була ходити навколо нього і гадати, в чому вона вин на. Якщо Борі не сподобався суп, то він міг разом із тарілкою його викинути у відро для сміття. Багато ситуацій було, і всюди Маша була вин ною. А зараз він знайшов якусь міську kоханку, до неї й пішов. Навіть тут він Машу звинуватив, мовляв вона перестала за собою стежити, а ось міська така гарна, завжди себе доглядає. Але тепер Маша вільна.
І тут подруги почали згадувати своїх мужів. Катя згадала свого покійного чоловіка: -Він хоч і пив багато, міг на мене руку підняти. А тепер його нема, я почала жити спокійною. Тільки ось нудно та сумно іноді однією буває. А потім і Аня згадала про свого чоловіка, якого вона з дому вигнала , бо той почав пити. Для нього пляшка стала важливішою за сім’ю. -Іноді бачу його на вулиці, аж шkода стає. Такий весь кинутий, зарослий, хочеться його додому привести і обігріти. Стали подружки nлакати, що вони такі покинуті та самотні без чоловіка.
Самій Маші стало сумно, що чоловік їй зрадив і пішов до міської kоханки. І раптом двері відчинилися, на порозі стояв Боря. -Боренька, рідний, ти повернувся! – Закричала Маша і кинулася обіймати чоловіка. -Маш, ти чого? Я тільки по речі прийшов, а так відійди, я їду. За місяць Боря повернувся остаточно. Виявилося, що його міська наречена не вміє робити нічого, окрім як вбиратися та фарбуватись. Вона навіть обід приготувати не може. Але Маша вже пережила цей період, тепер їй зрад ник чоловік був не потрібен. -Вас не зрозумієш … то ти благала мене залишитися, то виганяєш, – сказав їй на прощання Боря.