Мій спокій перервав телефонний дзвінок. Незнайомий номер. “А може це по роботі?” – Подумала я, і відповіла на дзвінок. Але помилялася. На тому боці якась панночка почала розмову: – Доброго дня. Мене звуть Інна і у нас із вашим чоловіком справжнє kохання, а не те, що у вас з ним… Добросусідство якесь. – Ну… Добре, а що далі? – Здивовано видала я. – Тобто що? Роз лучайтеся! Досить уже маніпулювати Остапом! Він не весь час вестиметься на твої маніпуляції! Не піддаватиметься твоєму шантажу. Ми кохаємо одне одного, а ти нам заважаєш! – Почала верещати дівчина. І я полегшено видихнула. За час, що ми говорили, я вже встигла собі уявити всілякі сцени, як чоловік зрад жує мене. Але було одне “але”…
Його звуть Ян. Чи не Остап. Однак я вирішила не говорити про це цій на хабній курці і почала підігрувати їй: – А знаєш, що? Я роз лучуся з ним! Можеш забирати собі! – Що? Серйозно? Не думала, що ти справді розумна жінка! – Так! Забирай. Я, чесно кажучи, навіть не знаю, чому так тримаюся за нього. – Ну звичайно. Він уже не любить тебе! Тепер я його неповторна та найкраща жінка! – Ага! Тож і забирай. Але не забувай, що йому треба завжди нагадувати помитися, постригти нігті та почистити зуби.
А іноді й самій це робитиме для нього. Сюди входить і гоління теж. Різні зони. А ще до вас свекруха приїжджатиме щотижня. А часом і гостювати по кілька тижнів. Я вже втомилася від її претензій до всього. Не так сиджу, не так дихаю, не так дивлюся на неї. Але це ще зовсім квіточки. Якщо приїде до вас, то може зайти будь-якої миті до спальні і почати ритися в шафах. Стільки речей після неї зникло, що я не знаю, що робити. Я хотіла nродовжувати після маленької паузи, але не змогла, почула короткі та швидkі гудки. Сподіваюся, що я, можливо, комусь доnомогла.