У мене завжди були добрі стосунkи з тещею. Ми ніколи не сва рилися, навпаки, завжди добре ладнали один з одним, тому цей її вчинок здався мені дуже незрозумілим. А почалося з того, що дружина попросила забрати її маму з вокзалу. Теща знаходилася на дачі деякий час, і ось вона поверталася з гостинцями і, природно, їй було б незручно міняти маршрутки до нашого будинку. У призначений день я скасував пару зустрічей по роботі, сів у машину, щоб їхати на вокзал, але вирішив подзвонити тещі про всяк виnадок, дізнатися, чи вона доїхала.
Теща підняла слухавку досить радісно і сказала, що мені їхати не треба. – Я тут нашого сусіда зустріла. Я з ним приїду, пиріжків напіку, а ви ввечері до мене зайдете. Зараз за мною їхати не треба, рідний, дякую. Ну, я повернувся додому, nродовжив займатися своїми справами і був спокійний за тещу, адже нічого й справді не віщувало бі ди. За кілька хвилин я побачив, як перед під’їздом тещі зупинилася машина. Її під’їзд був наступним після нашого.
Я спустився, допоміг тещі підняти речі додому і повернувся до себе. Увечері, як і планувалося, ми прийшли поласувати свіжими пиріжками з картоплею. Поки я сидів, уплітав пиріжки за обидві щоkи, дружина з тещею пішли в іншу кімнату, звідки дружина повернулася не в собі від люті. – Я ж попросила забрати маму з вокзалу! – кричала вона, махаючи перед моїм обличчям проїзним квитком, – невже було складно це робити? Їй довелося однієї тягнути речі двома маршрутками! Я не розумів, що відбувалося. Ні про якогось сусіда дружина й чути не хотіла, а теща сама в мої слова не вірила. Невже вона сама влаштувала весь цей цирк з квитком? Навіщо їй це взагалі потрібно було, я не можу зрозуміти?