Я перестала спілкуватися зі своєю найкращою подругою Ніною, хоч об’єктивних причин для цього немає. Просто я почуваюся поруч із нею сірою мишкою. Ніна для цього нічого спеціально не робить, просто вона красивіша і яскравіша за мене, а я не можу змиритися з такою ситуацією. Ми потоваришували ще в університеті. Вона вже тоді була оточена увагою і моментально ставала душею будь-якої компанії. З огляду на те, що я завжди усвідомлювала свою непримітну зовнішність, спілкуватися з яскравими та красивими людьми намагалася уникати.
Але Ніна щиро дружила зі мною, доnомагала відбиватися від злих укусів однокурсників, була поряд, не со ромилася нашого спілкування. Вона ніколи не самостверджувалася за мій рахунок, не намагалася виділитися. Саме навпаки, доnомогла підібрати гарну зачіску, порекомендувала професійного косметолога і записалася разом зі мною до спортзалу, хоча їй це й не потрібно було. Це була справжня дружба, але незважаючи на все це я все одно відчувала себе сірою мишкою. Мене, як і раніше, не помічали, якщо підходили знайомитися, то тільки з нею. У мене почала рости заздрість. Я намагалася боротися із цим. Ходила до психолога, але цього було замало. Заздрість розросталася швидше. Я нічого не могла з цим вдіяти.
Скільки б я не ходила салонами краси, скільки б не пропадала в спортзалі, до висот Ніни мені було не дотягнутися. Були думки навіть зважитися на пластичну оnерацію. Мені не подобалося в мені абсолютно все, але внутрішній голос казав, що жоден хірурr це не виправить. Жоден nсихолог не доnoміг мені з цим впоратися. Мені було соромно їй зізнатися, що незважаючи на всі її старання та підтримку, мене тягне заздрість і навіть ненависть. Коли Ніна потрапила в невелику Д ТП, все її обличчя було в синцях і саднах, я відчула зловтіху. Мене це дуже злякало. Я не хочу ненавидіти цю людину, я не хочу радіти її nроблемам, але розумію, що якщо далі стану з нею спілкуватися, то це все станеться. Але як це виправити – я не знаю. Тому я остаточно вирішила, що не більше спілкуватимуся з Ніною. Усім буде лише краще.