Я не хочу розповідати про цю ситуацію своїй мамі, адже вона дуже переживатиме. Хоча у звичайний час я всім з нею ділюся. З моїм чоловіком останнім часом щось трапляється. Ми з ним десять років у шлюбі, раніше у рас панувала повна гармонія та ідилія, а зараз я його не впізнаю. Все частіше він приходить дратівливий додому і шукає привід, щоб до мене причепитися. Його навіть діти дратують.
Нещодавно чоловік зробив дуже грубе зауваження нашому синові за те, що той поки що грав, трохи галасував. Але це нормально. До того ж він почав помічати баrато того, чого раніше не звертав уваги. Наприклад, розкидані іграшки викликають тепер у ньому аrресію. Він вважає, що будинок має знаходитись постійно в порядку. Але це неможливо, коли є малі діти.
Зміни в ньому помічаю не лише я, а й наші сини. Нещодавно Мишко, наш молодший син, спитав у нього: – Тату, а чому ти більше нас не любиш? Чесно кажучи, зовсім не розумію, чим це все обумовлено. Проб лем на роботі в нього немає, живемо так само, як завжди. Можливо, хтось зможе доnомогти мені порадою, як повернути до нашої родини щастя та гармонію? Я не розумію, що відбувається нашій родині, до чого це приведе. Мені зовсім не подобається сюжет, який вимальовується у світлі останніх подій.