Я часто розповідаю цю історію своїм онукам, бо це моя улюблена історія, вона пов’язана з моїм батьком. Тату було тоді 95 років, справжній ювілей. Ми з братами вирішили влаштувати йому сімейне свято. Поїхали до того будинку, де виріс батько, там на той момент жив наш молодший брат. Ми зібрали всю сім’ю, всіх дітей, онуків, правнуків. Величезна родина у великому татовому будинку. Коли ми приїхали, то почали накривати на стіл просто на вулиці.
Тато тоді ходив садом, обіймав кожне дерево, бо все він тут сам посадив. Потім розглядав із онуками старий альбом, розповідав про історію фотографій. Усіх зачаровувала красою фотографія бабусі. Мама в мене рано пішла з життя, їй лише 50 років було. Але тато після цього не збирався знаходити другу дружину, казав, що тільки маму так любив. Вдруге так заkохатися неможливо. Увечері ми дружно сиділи за великим столом, пили за здоров’я тата. Потім співали пісні, парились у лазні. Було так весело, здавалося, що цей день триватиме нескінченно.
Опівночі тато сказав, що вже втомився йому час спати. А нам сказав сидіти та радіти. Він обійняв і поцілував кожного того вечора, пішов у свою кімнату і погасив у себе світло. На ранок тата не стало. Було дуже сумно, але брат мені тоді сказав : -Я бажаю, щоб усі пішли на той світ так само, як і наш тато. Тому що в свої останні хвилини життя він був по-справжньому щасливий, у родинному колі і всіма коханий. І мій брат цілком правий. Це був найкращий ювілей батька.