Деякі, навіть найсумніші звістки, батьки не приховують від своїх дітей. Так, Аліна з самого дитинства знала, що її батько nомер в авіаkатастрофі, що було досить сумно, але за словами матері, він був дуже nоганою людиною, постійно підвищував голос на неї і Аліну, був алkоголіком, а іноді міг забути про сім’ю у гонитві за алkоголем, разом зі своїми товаришами по чарці. Незважаючи на все це, він був батьком Аліни… від нього у Аліни залишилися тільки фотографії, і жодних спогадів, через що їй було сумно.
Мама Аліни вийшла заміж вдруге, коли Аліні було лише 14. Нового батька дівчина не прийняла, як батька, але все ж таки вони зуміли добре потоваришувати. Незважаючи на всі прохання матері, звати його татом, Аліна все одно кликала його на ім’я, але він сам у цьому не бачив нічого nоганого, все ж таки він розумів, у якій ситуації знаходиться Аліна. Аліна виросла дуже розумною дівчиною, вже у 19 років вона заради навчання переїхала в інше місто і жила у невеликій квартирці, жила одна, але їй там було затишно.
В один день, ближче до вечора, коли Аліна прибиралася, до неї хтось постукав. Це було несподівано, на гостей вона не чекала, та ще й таких… До будинку увійшов літ ній чоловік, і радісно сказав, що він батько Аліни. От прийшов бодай разок побачити її. Аліна спочатку не вірила, але мужик зміг розповісти такі подробиці, які могла знати тільки близька Аліні людина. Виявилося, мама Аліни дуже сильно образилася на чоловіка, от і придумала байку, що його не стало, а його самого вона просто вигнала, і не давала бачитися з донькою, хоча Аліні він здався дуже хорошим мужиком, напевно їй він був би ріднішим, якби він був поруч із раннього віку Аліни.